Кіор Валерій Іванович
Співробітник
Роки, пов’язані з університетом
1979 – дотепер
Посада
Викладач кафедри української мови та слов’янської філології
Внесок у діяльність університету, міста, країни
Валерій Іванович Кіор – поет, літературознавець, перекладач. Народився 8 жовтня 1951 року в селищі Старий Крим поблизу Маріуполя в сім’ї робітників. Закінчив філологічний факультет і аспірантуру Донецького державного університету. Працював на заводах імені Ілліча та «Тяжмаш», завідувачем кафедри Маріупольського металургійного інституту (нині – Приазовський державний технічний університет), де і продовжує в даний час займатися викладацькою роботою. Автор збірки віршів урумською та російською мовами «Сумні листи» (1990 р), «Втратити і знайти» (1997 р), «Плач плачів, або книга невиплаканих сліз» (2001), «Мартиролог любові і скорботи» (2016 ). Вірші перекладались українською, грузинською, узбецькою, турецькою мовами. Літературні статті і рецензії друкувалися в газеті «Літературна Україна», журналах «Донбас», «Літературний огляд», «Нева», в збірнику наукових праць «Витоки» видана наукова монографія «Все – в поняттях людини».
У співавторстві з М. Чапні переклав з новогрецької на російську мову книгу віршів грецького дипломата і поета Ніколаос Мацис «Азов». Є автором перекладу Кобзаря Т.Г. Шевченко (видання 1840 г.) урумською мовою (одна з мов греків Приазов’я). У співавторстві з членами СПУ Г. Морозом і Л. Кирьякова видав «Українсько-румейсько-урумський словник-розмовник».
Член Національної Спілки письменників України з 1992 року.
Якою людиною є кандидат у повсякденному житті
Валерій Іванович, як справчжій чоловік у жіночому колективі, завжди уважний та турботливий. Вміє розвеселити, виголосити слушний тост, розбавити сіру буденність анекдотом. Він душа компанії. Разом з тим його цінують як фахівця, що може дати цінну пораду.
Безмежно любимо і шануємо Валерія Івановича. Талановитий поет, прекрасний викладач, добра людина. Нещодавно ми зі студентами стали щасливими слухачами його віршів на творчому вечері. Валерій Іванович читав свої вірші, і наші очі ставали вологими. Бо тема його творів – вічна і близька кожному: людські відносини, найтонші почуття, найглибші переживання і, звичайно, ВЕЛИКА і ВІЧНА ЛЮБОВ.