Випускник

Роки, пов’язані з університетом

2003 – дотепер

Посада

Завідувач навчально-методичного кабінету кафедри української мови та слов’янської філології

Внесок у діяльність університету, міста, країни

Професіонали. Фахівці. Люди, які не просто добре роблять свою справу. Це профі. Які досконало, до кісточки – до зморщечки знають всі деталі-нюанси-подробиці тієї роботи, якою займаються. Які виконують цю роботу сумлінно, радісно, із задоволенням. З ними завжди приємно і корисно мати справу. Бо щоразу чомусь новому мимоволі навчаєшся. І сам з того радієш.
Про таку супер-мега-професіоналку сьогодні мова.
Юлія Ласкова. Її добре знають всі викладачі та студенти соціально-гуманітарного факультету. 
З 2003 до 2008 вона – студентка спеціальності РУП, відмінниця, завжди уважна, зібрана, готова до занять. Результат очевидний – диплом з відзнакою. І запрошення на роботу, до якої вона й приступила одразу після завершення навчання.
Отже, з 2008 р. Юлія – старший лаборант кафедри українознавства. Організована, пунктуальна, будь-яку роботу з документами виконує безпомилково. Бо допитлива, і безперервно продовжує вчитися. Людина – на своєму місці.
Фахівець не тільки з паперової роботи. Завжди доброзичлива, творча, має талант організувати цікаві веселі заходи з розіграшами, загадками, віршами.
Гарна, красива, добра людина. Готова завжди допомогти з різних питань. Якщо мені потрібна порада або допомога – чи то документ відкоригувати, чи то таблицю поправити, чи то в тестовому режимі Moodle щось змінити, я знаю, куди йти, до кого звернутися.
І хоча ми вже не працюємо на одній кафедрі, Юлія завжди приділить увагу, наочно покаже, як і куди зайти, яку кнопку натиснути, який варіант вибрати.  Щоби все вийшло добре.
Юлія цінує і любить життя, і все, що навколо. І являє свою любов світові через власні вірші. Інколи ніжні, подекуди сумні, часом гостренькі, але завжди глибокі, щирі, душевні.
Почитайте самі:

Якою людиною є кандидат у повсякденному житті

Юлія вивчає мови, бо їй це подобається. Захоплюється поезією, пише вірші.
АБРИКОСА
Навесні, коли вже
Сонечко буяє,
Абрикоса ніжним
Цвітом розквітає.
Ніби хто малює
Весняну картину:
У блакиті неба
Дерево-перлину,
А на ньому сотні
Радісних комашок ‒
Гілки потопають
У хмарах із ромашок.
Тільки вітер дмухне,
Так і закрутило ‒
Крильцями метеликів
Рясно засніжило.
В небо купно линуть
Та й не долітають,
Білим оксамитом
Землю застилають.
Абрикосо-діво,
Де ж ти поспішаєш?
Чом вбрання дівоче
Рано так втрачаєш?
Посміхнеться тільки,
Слова не промовить…
Сколихнуться гілки,
Промінь сонця зловлять.
І завмре під пензлем
Квітень в оксамиті:
Юна абрикоса
Тане у блакиті…
(Юлія Ласкова)

4
Оставить комментарий

avatar
4 Comment threads
0 Thread replies
0 Followers
 
Most reacted comment
Hottest comment thread
4 Comment authors
ОльгаТамараponomaryovaІрина Лаврова Recent comment authors
  Subscribe  
newest oldest most voted
Notify of
Ірина Лаврова
Guest
Ірина Лаврова

Добра, чесна, порядна людина. Люблю зустрічатися з нею в коридорах університету. Завжди приязна і посміхнена. Побачиш – і на душі тепло стає.

Тамара
Guest
Тамара

Чудова дівчина! Поважаю її за працьовитість, відданість справі та порядність.

Ольга
Guest

Юліє, такі люди, як ви, роблять атмосферу, куди хочеться повернутися знову! Далеко не всі мають такі чарівні здібності.