Лепєхов Віталій Іванович
Випускник
Роки життя
1936 – 2013
Роки, пов’язані з університетом
1954 – 1959
Внесок у діяльність університету, міста, країни
Лепєхов Віталій Іванович закінчив Ждановський металургійний інститут у 1959 році за спеціальністю «Інженер-металург з обробки металів тиском». Все своє життя працював у закритому науково-дослідному інституті («поштовій скриньці»), який в різні роки називався НИИ-48, філіал ЦНИИКМ «Прометей», УкрДержНДІКМ «Прометей». Інститут займався розробкою та опікувався виготовленням корпусної броні для військово-морського флоту СРСР . Під час незалежності Україні до цього додалися роботи з розробки броні для танків.
В.І. Лепєхов, розпочавши трудовий шлях рядовим інженером, в подальшому піднявся до посади директора інституту. З його ім’ям пов’язані розробки броньованих листів для корпусів підводних човнів, авіаносців і крейсерів. За це він був нагороджений орденом Дружби народів. За розробку технологій виплавки сталі і виковування з неї великогабаритних валів довжиною 22 м для атомних криголамів В.І. Лепєхов разом з колективом співавторів став лауреатом Премії Ради Міністрів СРСР. Вагомий внесок в досягнення інституту вносили дослідження, які виконувалися в Ждановському металургійному інституті під керівництвом Ф.К. Ткаченка, В.І. Капланова, П.С. Харлашина.
Якою людиною був кандидат у повсякденному житті
У молодості головним захопленням В.І. Лепєхова був футбол. Тоді, в інституті точилися жаркі баталії між факультетами та групами. Футбольними «зірками», разом з В.І. Лепєховим, були його друзі, тоді ще молоді вчені, а у подальшому, доктори наук, професори В.І. Капланов, П.С. Харлашин.
У зрілі роки відповідальна робота вимагала постійної присутності в інституті або на промислових підприємствах. Невеликі проміжки вільного час були присвячені автомобілю та дачі.
Мало хто знав про цей інститут (секретний – “почтову скриньку” як раніше називали). Але ордени та звання лауреатів зброярам просто так не дають. Броня “Прометея” виявилася кращою, ніж будь-яка танкова броня в світі. Прометей наглядав за виробництвом броні і для крейсерів, і для мінних тральщиків (спеціальна немагнітна броня), і для підводних човнів (титанова корпусна броня). Працівники “Прометея” місяцями не вилазили з відряджень у всі кути СРСР: Сєвєродвінськ, Комсомольськ-на- Амурі, Виборг, Пржевальськ. При директорстві Лєпєхова, а раніше – зварювальщика за спеціальністю Шейка інститут був дуже поважною “конторою” серед військових та виробників зброї. Підтримую кандідатуру Лєпєхова!