Випускниця

Роки, пов’язані з університетом

2012-2014

Посада

студентка факультету транспортних технологій

Внесок у діяльність університету, міста, країни

Ця історія розпочалась у вересні 2012 року, разом з початком чергового навчального року. Віка Луцик, тоді ще першокурсниця, отримала двійку на першому ж практичному занятті, написавши контрольне опитування незадовільно. Своє невдоволення вона спершу голосно висловлювала сусідці по парті, а потім – мені. Розсерджена дівчина стверджувала, що гуманітарні предмети студентам-технарям не потрібні, і не для того вона вступила на транспортний факультет, щоби студіювати історію. У неї своїх, важливіших дисциплін достатньо.
Дивно, але через місяць ми з Вікою вже подружилися. Виявилося, що вона сильна, комунікабельна, з критичним складом розуму. Організована, акуратна, пунктуальна. Справжня староста групи, яка піклується про кожного свого однокурсника та відстоює його інтереси. А мама у неї вчителька математики. І сама Віка любить математику. А от з історією не задалося зі школи.
Про все це Вікторія мені розповідала, коли ми з нею разом їздили спільним транспортом в університет. Вона – на навчання, я – на роботу. І наші ранкові історії примушений був слухати весь щільно набитий автобус. За іронією долі ця тоненька струнка дівчина з таким незалежним характером жила на сусідній вулиці. Тому часто траплялося, що ми і додому поверталися разом.
Мені подобалася компанія Вікторії – її молодий щебет, нехитрі історії про себе, друзів, студентське життя та про її сім’ю.
Одного сонячного липневого дня я була неймовірно здивована-зчудована, коли побачила в нашому універсальному магазині нову молоденьку продавчиню – нашу Вікторію. Дівчина на літніх канікулах вирішила допомогти сім’ї та влаштувалася в магазин на роботу. Наступного літа вона вже працювала в кафе, бо її непосидючий характер вимагав нових активностей і корисних дій навіть в канікулярний час.
Того літа 2014 року й сталася біда. Коли Вікторія поверталася додому з роботи, на неї напав чоловік в «балаклаві», вдарив «заточкою» в шию та забрав у неї рух. Дівчина вижила, але опинилася в інвалідному візку. Розпочалися роки реабілітації: лікувань, занять, тренувань. І неймовірно важкі, такі непідйомні спроби повернутися до життя.
Віка не закінчила університет. Провчилася лише 2 роки. Проте вона вирішила навчатися онлайн. Стала пробувати себе в інформаційних технологіях, вчити мови інформування.
Сьогодні дівчина знайшла себе в сфері комп’ютерного дизайну, з інтересом вчиться робити рекламні ролики, створила свій канал YouTube «VikiVi» (https://www.youtube.com/channel/UCSbfv5Y8ZPScjO-lfM3p6nw).

Якою людиною є кандидат у повсякденному житті

Чесна, відверта, щира.
Така тоненька. І така сильна. Тренується в спортзалі і зовсім не має вільного часу. Шкодує, що в добі лише 24 години, от якби було 30, то вона б усе встигала робити. 
Я люблю Віку, її чесність, відвертість, її сильний незалежний дух, ніким і нічим не скорений.

1
Оставить комментарий

avatar
1 Comment threads
0 Thread replies
0 Followers
 
Most reacted comment
Hottest comment thread
1 Comment authors
Ірина Лаврова Recent comment authors
  Subscribe  
newest oldest most voted
Notify of
Ірина Лаврова
Guest
Ірина Лаврова

Вікторія дуже гарна людина. Зразок невтомної праці над собою. Бажаю їй встати на ноги і заново навчитися ходити.