Луцик Вікторія Русланівна
Випускниця
Роки, пов’язані з університетом
2012-2014
Посада
студентка факультету транспортних технологій
Внесок у діяльність університету, міста, країни
Ця історія розпочалась у вересні 2012 року, разом з початком чергового навчального року. Віка Луцик, тоді ще першокурсниця, отримала двійку на першому ж практичному занятті, написавши контрольне опитування незадовільно. Своє невдоволення вона спершу голосно висловлювала сусідці по парті, а потім – мені. Розсерджена дівчина стверджувала, що гуманітарні предмети студентам-технарям не потрібні, і не для того вона вступила на транспортний факультет, щоби студіювати історію. У неї своїх, важливіших дисциплін достатньо.
Дивно, але через місяць ми з Вікою вже подружилися. Виявилося, що вона сильна, комунікабельна, з критичним складом розуму. Організована, акуратна, пунктуальна. Справжня староста групи, яка піклується про кожного свого однокурсника та відстоює його інтереси. А мама у неї вчителька математики. І сама Віка любить математику. А от з історією не задалося зі школи.
Про все це Вікторія мені розповідала, коли ми з нею разом їздили спільним транспортом в університет. Вона – на навчання, я – на роботу. І наші ранкові історії примушений був слухати весь щільно набитий автобус. За іронією долі ця тоненька струнка дівчина з таким незалежним характером жила на сусідній вулиці. Тому часто траплялося, що ми і додому поверталися разом.
Мені подобалася компанія Вікторії – її молодий щебет, нехитрі історії про себе, друзів, студентське життя та про її сім’ю.
Одного сонячного липневого дня я була неймовірно здивована-зчудована, коли побачила в нашому універсальному магазині нову молоденьку продавчиню – нашу Вікторію. Дівчина на літніх канікулах вирішила допомогти сім’ї та влаштувалася в магазин на роботу. Наступного літа вона вже працювала в кафе, бо її непосидючий характер вимагав нових активностей і корисних дій навіть в канікулярний час.
Того літа 2014 року й сталася біда. Коли Вікторія поверталася додому з роботи, на неї напав чоловік в «балаклаві», вдарив «заточкою» в шию та забрав у неї рух. Дівчина вижила, але опинилася в інвалідному візку. Розпочалися роки реабілітації: лікувань, занять, тренувань. І неймовірно важкі, такі непідйомні спроби повернутися до життя.
Віка не закінчила університет. Провчилася лише 2 роки. Проте вона вирішила навчатися онлайн. Стала пробувати себе в інформаційних технологіях, вчити мови інформування.
Сьогодні дівчина знайшла себе в сфері комп’ютерного дизайну, з інтересом вчиться робити рекламні ролики, створила свій канал YouTube «VikiVi» (https://www.youtube.com/channel/UCSbfv5Y8ZPScjO-lfM3p6nw).
Якою людиною є кандидат у повсякденному житті
Чесна, відверта, щира.
Така тоненька. І така сильна. Тренується в спортзалі і зовсім не має вільного часу. Шкодує, що в добі лише 24 години, от якби було 30, то вона б усе встигала робити.
Я люблю Віку, її чесність, відвертість, її сильний незалежний дух, ніким і нічим не скорений.
Вікторія дуже гарна людина. Зразок невтомної праці над собою. Бажаю їй встати на ноги і заново навчитися ходити.