Матвієнко Петро Герасимович
Співробітник
Посада
Майстер виробничого навчання
Внесок у діяльність університету, міста, країни
Хоча маршалам на генералам Другої Світової війни було присвячено багато од, творів та пісень, у школі ми вчили поему Олесандра Твардовського “Василь Тьоркін”, героєм якої був звичайний боєць.
Історію ПДТУ творили не тільки ректори та професори, а й навчальні майстри, лаборанти, електрики (згадаємо прекрасні квітники і клумби Анатолія Павловича Шевченка), гардеробниці і інші.
Я пам’ятаю, біля Музею ЖдМІ висів стенд, присвячений захисникам Батьківщини. На одній з фотографій був зображений бравий моряк – механік Червоної Каспійської флотилії Матвієнко Петро Герасимович, учасник Громадянської (!!!) війни.
Значно пізніше я “підгледів” сценку, як “фізики” принесли “Дідові” вакуумний кран, який “не тримав вакуум”. Дід розібрав кран, побачив на ньому щербини і сказав: “Якби мій механік на пароплаві побачив такий кран” … після чого було “солоне” уточнення куди б конкретно вищезгаданий механік вставив би такий кран і на скільки обертів. Ну ладно, на виробничій практиці ми і не таке чули від робочих та майстрів.
Пару студентів, які відпрацьовували пропущені “лаби” посадили дробити молотками скло. Потім Дід висипав скло в відро з водою, розбовтав і … видав такий загин, що навіть якщо б я його і запам’ятав, то все одно не ризикнув би повторити. Після загину Дід процідив воду через ганчірку і поклав її підсихати.
Процес називався “відмулювання скла”, що “наукоподібно” можна назвати “виділення дрібно- (ультра) дисперсної фракції слабоабразивного матеріалу”. За час виголошення “загину” занадто великі, непридатні для притирання деталей крана частки скла встигли осісти, а найдрібніша суспензія (мул або муть) – “зависла” у воді. “Загин”, а попросту – мат, старий флотський спосіб відліку часу.
P.S. Хто знає, скільки досліджень було проведено на установках, створених і налагоджених ось такими Дідами .
Саме заради таких історій створювався і замислювався цей проект. Ви абсолютно праві! Ім’я університету створюється завдяки всім і кожному, хто переймається його долею, допомагає вирішувати проблеми, та гордий тим, що був причетний до його існування.