У межах реалізації міжнародного проєкту SAFE LEARN – ERASMUS-EDU-2025-CBHE, що фінансується Європейським Союзом, 13 лютого 2026 року відбулося завершальне, п’яте тренінгове заняття курсу «Resilient Teaching» на тему «Принципи травмочутливого підходу у створенні безпечного освітнього середовища». Захід проходив у дистанційному форматі на платформі Zoom.

Тренінг став важливим підсумковим етапом програми, спрямованої на зміцнення професійної стійкості викладачів та формування освітнього простору, чутливого до досвіду студентів, які навчаються в умовах війни та соціальної нестабільності.

Тренінг провели Тетяна ГОЛОВАТЕНКО, доктор філософії, доцент кафедри інноваційної педагогіки, освітніх трансформацій і лідерства Вчительської академії Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, та Аліна ЗЕМЛЯНСЬКА, кандидат філологічних наук, доцент кафедри соціально-гуманітарних наук Дмитра Моторного Таврійського державного агротехнологічного університету.

Центральною темою заняття стало впровадження травмочутливого викладання — підходу, який враховує вплив травматичного досвіду на процес навчання та спрямований на створення середовища, де здобувачі освіти почуваються захищено й можуть ефективно взаємодіяти з освітнім процесом.

Учасникам було представлено шість базових принципів травмочутливого підходу: забезпечення фізичної, емоційної, соціальної та академічної безпеки; надійність і прозорість; підтримка та взаємозв’язок; співпраця й партнерство; розширення можливостей і врахування голосу здобувача; чутливість до культурних, історичних і гендерних аспектів. Реалізація цих принципів сприяє розвитку стійкості, особистісному зростанню та позитивним змінам у професійній спільноті.

У ході практичної роботи учасники аналізували педагогічні ситуації та оцінювали власні практики з точки зору відповідності принципам безпечного освітнього середовища. Було окреслено низку важливих орієнтирів: інформування студентів щодо алгоритмів дій під час повітряної тривоги, створення простору для емоційної саморегуляції, прийняття помилок без осуду, довіра до повідомлень студентів про труднощі.

Окрему увагу приділено прозорості в ухваленні рішень, чіткому поясненню критеріїв оцінювання, відкритості щодо змін дедлайнів і чесній комунікації. Тренери підкреслили значення партнерства в навчанні — спільного визначення правил взаємодії, пошуку балансу між академічними вимогами та самопідтримкою, а також переосмислення ролі викладача як співучасника освітнього процесу.

Важливим аспектом обговорення стала культурна чутливість: здобувачі освіти мають різний досвід війни, втрат і переміщення, тому узагальнення та стереотипізація є недопустимими. Учасники розглянули приклади комунікації, що може знецінювати переживання студентів, та спільно напрацювали більш підтримувальні педагогічні відповіді.

Для реагування на емоційно напружені ситуації було запропоновано модель деескалації, що передбачає послідовний перехід від емоцій до логіки через чотири кроки: забезпечення безпеки (спокійна поведінка та тон викладача), встановлення контакту (визнання емоцій), регуляція (пауза, дихання, простір) і подальший діалог після стабілізації стану студента.

Практична частина передбачала роботу з кейсами, які моделювали типові ситуації освітнього процесу — від тривоги перед оцінюванням до відмови виконувати завдання через перевантаження. Учасники виконували ролі студента, викладача й спостерігача, аналізуючи комунікацію крізь призму безпеки, емпатії та педагогічної доцільності. Такий формат сприяв глибшому усвідомленню ролі підтримки, гнучкості та поваги до індивідуального досвіду у збереженні навчальної мотивації.

Завершальний етап був присвячений рефлексії: учасники визначили нові ідеї для власної педагогічної практики, сформулювали запитання та окреслили конкретні кроки для впровадження травмочутливих підходів у своїй роботі.

За результатами тренінгу учасники отримали інструменти для застосування шести принципів травмочутливого викладання, удосконалення педагогічних методів і адаптації комунікації відповідно до потреб студентів.

П’ятий тренінг курсу «Resilient Teaching» підтвердив актуальність травмочутливого підходу як необхідної складової сучасної освіти. Формування безпечного та підтримувального освітнього середовища підвищує ефективність навчання, зміцнює довіру та взаємну повагу й сприяє психологічному благополуччю всіх учасників освітнього процесу. Отримані знання й практичні інструменти допоможуть викладачам адаптувати свої стратегії до умов невизначеності та забезпечити простір, у якому кожен студент має можливість навчатися, розвиватися та бути почутим.